Парламентські вибори як пролог до президентських перегонів: що показують настрої кіпріотів

Нове опитування, проведене компанією Noverna Analytics на замовлення видання Politis, малює досить тривожну і водночас показово зрілу картину суспільних настроїв у Республіці Кіпр. Формально йдеться про парламентські вибори, проте в очах виборців вони дедалі частіше перетворюються на щось більше — свого роду генеральну репетицію президентської кампанії 2028 року.

Вибори без ілюзій: парламент як «відбірковий тур»

Один із ключових висновків дослідження — зміщення сприйняття самих виборів. Для значної частини суспільства парламентська кампанія втрачає самостійну цінність і стає інструментом оцінки майбутніх претендентів на найвищу державну посаду.

Такий підхід говорить про високий ступінь політичної прагматичності виборців, але водночас — про дефіцит довіри до поточної політичної системи. Підсумки голосування, як очікується, не просто визначать склад парламенту, а «легітимізують або підірвуть» шанси майбутніх президентських кандидатів.

Як оцінюють політичних лідерів на Кіпрі?

Дані опитувань показують, що на острові спостерігається гострий дефіцит довіри, і жоден із потенційних кандидатів не демонструє стійкого позитивного рейтингу. Якщо розглядати персоналії, картина ще більш показова:

• Нікос Христодулідіс — 30% позитивних проти 60% негативних оцінок.
• Одіссеас Міхаїлідіс — 29% проти 54%.
• Андреас Мавроянніс — 27% проти 57%.
• Анніта Демітріу — 26% проти 64%.

Навіть більш досвідчені або відомі фігури, такі як Авероф Неофіту та Ірен Хараламбідес, стикаються з тим самим феноменом: рівень неприйняття перевищує 60%. Політологи зазвичай називають таку ситуацію «негативною консолідацією» — коли виборці радше об'єднані в недовірі до всіх, ніж у підтримці когось одного.

Партійні лідери: ще глибше в мінусі

Ще більш жорстка оцінка — щодо партійних лідерів:

• Стефанос Стефану — 17% позитивних і 72% негативних відгуків;
• Христос Христоу — 14% проти 77%.

Автори дослідження прямо називають це «повсюдним дефіцитом політичного прийняття». Іншими словами, криза довіри має системний, а не персональний характер.

Політика уряду: низькі оцінки за всіма напрямами

Невдоволення поширюється і на конкретні дії влади. Практично за всіма ключовими напрямами показники схвалення залишаються низькими: боротьба зі спалахом ящуру — лише 24% схвалення; оборонна політика — 23%; підтримка тваринників — лише 6% вважають заходи «дуже адекватними».

Такі цифри вказують не просто на критику окремих рішень, а на відчуття неефективності державного управління в цілому.

Які головні ризики турбують жителів на Кіпрі?

Основними джерелами тривоги для населення залишаються економічна нестабільність та зовнішні геополітичні загрози. 72% респондентів заявили про сильну стурбованість зростанням цін на електроенергію та паливо, пов'язаним із напруженістю в регіоні (зокрема, конфліктом за участю США, Ізраїлю та Ірану).

Додаткові фактори тривоги:

• туризм — близько 40% стурбованих;
• міграційні потоки — також близько 40%.

Цікаво, що віковий аналіз показує відмінності в пріоритетах: старші групи сильніше переживають через ціни та туризм, а люди 55–64 років частіше за інших стурбовані питаннями безпеки.

Електоральна невизначеність та фрагментація

Близько чверті виборців залишаються або невизначеними, або схильними не брати участі в голосуванні. Примітно, що більшість із них раніше підтримували традиційні найбільші партії — DISY та AKEL. Це може свідчити про поступове розмивання їхньої електоральної бази.

Партійний розклад також не обіцяє стабільності:

1. DISY та AKEL йдуть практично врівень;
2. ELAM закріплюється на третьому місці;
3. нові та малі партії посилюють позиції.

Очікується, що парламент залишиться фрагментованим: шість або більше партій, а найбільша фракція може отримати всього близько 13 місць.

У підсумку суспільство залишається без центру тяжіння

Головний висновок з опитування — Кіпр входить у період політичної невизначеності без явних лідерів і без стійкого суспільного консенсусу. Виборці не довіряють політикам, скептично оцінюють дії уряду, стурбовані економікою і дедалі частіше голосують не «за», а «проти».

У таких умовах парламентські вибори на острові дійсно стають не просто черговим електоральним циклом, а важливим індикатором: чи з'явиться в країні новий центр політичного тяжіння або безумовний лідер — чи криза довіри тільки поглибиться до 2028 року.

Короткі висновки:

• Парламентські вибори сприймаються як репетиція президентських 2028 року.
• У всіх провідних політиків рівень антирейтингу перевищує рівень підтримки.
• Основний фокус тривоги населення — ціни на енергоносії та зовнішня безпека.
• Зростає електоральна фрагментація та недовіра до традиційних партій (DISY, AKEL).