«Кіпрський підхід»: чому острів дедалі помітніше розходиться із загальноєвропейським настроєм

Кіпр стає «іншою Європою»

Свіже опитування Євробарометра весни 2026 року показало: Кіпр дедалі чіткіше рухається власною політичною та суспільною траєкторією всередині Євросоюзу. Поки Брюссель концентрується на питаннях безпеки, підтримки України та зміцнення європейської солідарності, кіпрське суспільство говорить про інше — зростання цін, житло, міграцію та ризики на Близькому Сході.

Дослідження проводилося з 12 березня по 1 квітня 2026 року. На Кіпрі було опитано 506 осіб у рамках загальноєвропейської вибірки з 26 415 громадян ЄС.

На острові формується те, що можна назвати «кіпрським підходом»: поєднання економічної тривожності, прагматичного ставлення до ЄС та обережного дистанціювання від зовнішньополітичної конфронтації. І хоча Кіпр залишається частиною європейського проекту, його суспільні настрої все менше збігаються з домінуючою лінією Брюсселя.

Економічний песимізм: державі не вірять, собі — поки що так

Головний висновок дослідження — різке зростання економічного песимізму. Більше половини кіпріотів — 53% — негативно оцінюють стан економіки країни. Позитивно ситуацію сприймають лише 46% громадян. Для порівняння: у середньому по ЄС економіку своїх країн позитивно оцінюють 60% жителів, негативно — 38%.

Ще тривожніше виглядають очікування на майбутнє. Вже 51% кіпріотів вважають, що економічна ситуація в країні протягом року погіршиться. Це одразу на 23 відсоткові пункти більше, ніж восени 2025 року. Лише 11% очікують на покращення.

Для Європи це тривожний сигнал, але не унікальний. Схожі настрої сьогодні спостерігаються в Греції, Італії та Іспанії, де наслідки інфляції та тривалої нестабільності продовжують тиснути на суспільство. Проте на Кіпрі песимізм виявився особливо вираженим.

При цьому виникає характерний для південноєвропейських суспільств парадокс: люди не вірять в економіку країни, але відносно спокійно оцінюють власне становище. Так, 75% кіпріотів вважають фінансовий стан своїх домогосподарств позитивним, а 60% упевнені, що їхня професійна ситуація залишиться стабільною протягом найближчого року.

Це важлива особливість «кіпрського підходу». На відміну від Північної Європи, де головним гарантом стабільності вважається держава, на Кіпрі люди, як і раніше, більше розраховують на сім'ю, особисті зв'язки та власну здатність адаптуватися до криз.

Житло стає новою політичною проблемою

Ще кілька років тому житлове питання рідко займало центральне місце в європейській політиці. Тепер ситуація змінюється — і Кіпр опинився серед країн, де проблема відчувається особливо гостро.

Згідно з опитуванням, 21% кіпріотів називають житлове питання однією з головних проблем країни. При цьому 30% вважають доступність житла пріоритетним напрямком політики ЄС — майже вдвічі вище за середньоєвропейський показник, який становить 16%.

Причини зрозумілі: зростання цін на нерухомість, обмеженість території острова, приплив іноземного капіталу, розвиток короткострокової оренди та міграційний тиск.

Схожа ситуація складається в Португалії, Іспанії та Ірландії. У Лісабоні, Барселоні та Дубліні житло вже перетворилося на один із головних чинників політичного невдоволення. Але на Кіпрі ця тема додатково посилюється відчуттям загальної економічної нестабільності.

Криза довіри: парламенту не вірять майже три чверті громадян

Опитування фіксує ще одну стійку тенденцію — глибоку кризу довіри до інститутів влади.

Уряду довіряють лише 31% кіпріотів. Парламенту — лише 22%. При цьому 74% громадян прямо заявляють про недовіру до законодавчої влади.

Це частина ширшої європейської тенденції. У Франції після політичних криз навколо пенсійної реформи посилилося роздратування щодо влади. У Німеччині зростає підтримка протестних партій на тлі міграційних проблем та економічного спаду. У Болгарії та Словаччині недовіра до еліт давно стала хронічною.

Але Кіпр відрізняється іншим: тут криза довіри поширюється і на європейські інститути. Європейському Союзу довіряють лише 39% кіпріотів, тоді як 54% висловлюють недовіру. Хоча це і на чотири пункти краще, ніж восени 2025 року.

У цьому й проявляється особливість «кіпрського підходу»: ЄС сприймається скоріше як корисний механізм — джерело фінансів, безпеки та політичної підтримки, — а не як проект спільної політичної ідентичності.

Європа без європейської ідентичності

Найбільш показові результати стосуються самоідентифікації кіпріотів.

Сильну прив'язаність до свого міста чи села відчувають 92% громадян, до власної країни — 95%. Проте лише 52% відчувають зв'язок із Європейським Союзом, а лише 45% — з Європою як ширшим поняттям.

Для Брюсселя це симптоматично. Ідея загальноєвропейської ідентичності, що активно просувалася останніми десятиліттями, дедалі частіше стикається з поверненням національних та локальних пріоритетів.

Якщо в Бельгії, Люксембурзі чи Нідерландах європейська ідентичність давно стала частиною суспільної норми, то Кіпр у цьому сенсі ближчий до Польщі, Угорщини чи Чехії.

При цьому ставлення до самого ЄС залишається неоднозначним. Незважаючи на низький рівень довіри, 36% кіпріотів мають позитивне уявлення про Євросоюз — це на дев'ять пунктів вище за середньоєвропейський рівень. Крім того, 57% громадян налаштовані оптимістично щодо майбутнього ЄС.

«Кіпрський підхід» можна описати формулою: інтеграція без емоційної єдності. ЄС потрібен, але відчуття приналежності до єдиної європейської політичної нації залишається слабким.

Близький Схід важливіший за Україну

Одна з найпомітніших відмінностей Кіпру від більшості країн ЄС — сприйняття загроз.

30% кіпріотів називають конфлікт на Близькому Сході однією з головних проблем країни. Це другий показник після зростання цін та вартості життя, що непокоїть 36% громадян.

На рівні ЄС ситуація виглядає інакше. У середньому по Союзу головною зовнішньополітичною проблемою також вважається Близький Схід — 35%, проте російське вторгнення в Україну посідає друге місце з 27%, а міграція — третє з 26%.

На Кіпрі українська тема сприймається менш гостро. Це пояснюється географією. Острів знаходиться поруч із зоною регіональної нестабільності, міграційними маршрутами та ключовими точками східного Середземномор'я. Для кіпріотів кризи в регіоні — не абстрактна міжнародна політика, а безпосередній чинник власної безпеки.

У цьому відношенні Кіпр ближчий до Греції та Італії, ніж до Польщі чи країн Балтії. Південна Європа все частіше дивиться на безпеку через призму міграції, нестабільності Близького Сходу та тиску на середземноморські кордони.

Україна: гуманітарна підтримка без військової участі

Найсерйозніша розбіжність між Кіпром та загальноєвропейською лінією пов'язана з Україною.

Більшість кіпріотів — 77% — підтримують прийом українських біженців. Ще 70% схвалюють економічну та гуманітарну допомогу Києву.

Але коли мова заходить про санкції проти Росії чи постачання зброї Україні, настрої різко змінюються.

Економічні санкції проти Росії підтримують лише 30% кіпріотів, тоді як у середньому по ЄС — 70%. Проти санкцій виступають 62% жителів острова, тоді як у ЄС таких лише 23%.

Ще більш показовим є питання військової допомоги. Фінансування постачання озброєнь Україні підтримують лише 18% кіпріотів. Проти — 78%. Для порівняння: у середньому по Євросоюзу військову підтримку Києва підтримують 56% громадян, а проти виступають 39%.

Навіть перспектива вступу України до ЄС на Кіпрі сприймається значно стриманіше: підтримують її 41% громадян проти 56% у середньому по Союзу.

Для порівняння: у Польщі, Фінляндії, Швеції та країнах Балтії військова підтримка сприймається як питання власної безпеки. Там російська загроза розглядається як безпосередня та довгострокова.

На Кіпрі логіка інша. Тут сильніший запит на незалученість, обережність та мінімізацію геополітичних ризиків.

Так формується ще одна риса «кіпрського підходу» — гуманітарна солідарність без бажання брати участь у великій геополітичній конфронтації.

Цифрова тривожність: платформам теж не довіряють

Недовіра на Кіпрі поширюється не лише на політику. Більше половини громадян — 53% — вважають, що великі онлайн-платформи недостатньо ефективно видаляють незаконний та шкідливий контент. Ще 45% упевнені, що цифрові платформи роблять недостатньо для захисту користувачів.

Подібні настрої посилюються і в найбільших країнах ЄС — насамперед у Німеччині та Франції, де питання цифрової безпеки стають частиною державної політики.

Однак на Кіпрі ця тривожність вписується в ширше суспільне тло — кризу довіри практично до всіх великих інститутів, від парламенту до технологічних платформ.

Європа стає союзом різних моделей

Опитування Євробарометра показує, що всередині ЄС посилюється не лише політична, а й психологічна фрагментація.

«Кіпрський підхід» — це не просто особливість однієї острівної держави. Це відображення ширшого процесу, за якого різні частини Європи починають по-різному розуміти безпеку, економіку, солідарність та роль самого Євросоюзу.

Для Північної та Східної Європи в центрі порядку денного залишаються Україна та військова безпека. Для південних країн — вартість життя, житло, міграція та нестабільність Середземномор'я.

Кіпр виявився однією з точок, де цей розрив проявляється найяскравіше. І саме тому результати нинішнього опитування важливі не лише для самого острова, а й для розуміння того, якою стає Європа в середині 2020-х років.